/Files/images/222.jpg

Забезпечення ефективної діалогової взаємодії з дошкільниками

Соціальний досвід дітей дошкільного віку формується на основі отриманих ними уявлень про навколишній світ. Найповнішим джерелом інформації для дітей є дорослі. Саме вони мають задовольнити пізнавальний інтерес дошкільників, дати відповіді на їхні численні запитання. Однак для того, щоб спілкування було повноцінним, тобто двостороннім, а діти виявляли відкритість і довіру, дорослий має навчитися не просто слухати, а чути й розуміти кожного.

Процес мовленнєвого спілкування з дітьми є «живою» матерією, яку неможливо засвоїти як певну сукупність знань раз і назавжди. Тож над підвищенням ефективності спілкування педагоги мають повсякчас працювати. Під ефективним спілкуванням слід розуміти мовленнєву взаємодію, у якій мовці (не один з мовців, як це буває в діалозі дорослого й дитини, а кожен) досягають своїх цілей, чують одне одного.

Для ефективного спілкування з дітьми педагог має бути готовим до діалогу, тобто:

  • Сприймати дітей як рівноправних співрозмовників;
  • Бути уважним до того, що і як говорять діти;
  • Виявляти здатність швидко аналізувати й адекватно реагувати на їхні несподівані запитання, репліки, емоційні реакції;
  • Вміти підтримувати й розвивати основні змістові лінії багатоголосної розмови, якою є бесіда з дошкільниками.
Різновиди мовленнєвої комунікації
Розмова

Розмова і бесіда можуть відбуватися як в індивідуальному, так і в груповому форматі. Але, якщо розмову можна визначити як форму мовленнєвого реагування на конкретну ситуацію, що потребує обговорення, оцінки, підказки, спрямування тощо (Сашко штовхається, Маринка сумує, треба нагадати про небезпеку брудних рук), то бесіда - це цілеспрямована, спеціально-підготовлена і продумана, розгорнута у часі розмова на певну тему. Часто розмова як форма діалогу дорослого з дитиною/ дітьми реалізує не основну свою комунікативну функцію, а перед усім регулятивну, вказівну. Відтак замість розмови з’являється наказ дорослого, зауваження без обговорень, або в ліпшому випадку монолігазований коментар стосовно ситуації. Нерідко трапляється й так, що дорослі лише роблять вигляд, що слухають, коли насправді думають про щось інше. А діти це відчувають і поступово втрачають інтерес до таких розмов з дорослим, ніби з «глухою стіною».

Розмова в якій ми, дорослі присутні повністю, без останку, насправді потребує більше часу, але й результат її буде абсолютно іншим.

Бесіда

Бесіда – це завчасно підготовлена, цілеспрямована, чітко продумана та розгорнута в часі розмова вихователя з дітьми на певну тему.

Бесіда може бути структурним елементом будь – якого заняття й мати різне функціональне призначення.

  • супроводжувати спостереження, розглядання, виконання, сприймання тощо;
  • попереджувати, роз’яснюючи особливості та послідовність дій;
  • готувати, налаштовувати, мотивувати, націлювати дітей на різні види діяльності;
  • узагальнювати, підсумовувати результати спільних дій вихователя і дітей.

Як структурний елемент заняття бесіда відповідає його загальному плану і цілям. Та незалежно від цього бесіда повинна мати ознаки діалогу. Для цього важливо, аби діти були не безголосими присутніми за домінантною позицією педагога як ведучого, а повноцінними активними співрозмовниками, думка яких має важливе значення для загального перебігу і результату бесіди.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку доцільно використовувати бесіду як окрему форму освітньої діяльності. Тобто планувати її як окреме заняття, у якому обговорення певної теми посідає центральне місце серед інших методів, читання, ігри, вправи, розглядання тощо.

У методиці дошкільної освіти виділяють такі види бесід:

Підсумкові - використовують як «заключний акорд» у тривалій цілеспрямованій і різнобічній освітній роботі (наприклад бесіда на основі спостережень за природою у кінці певного сезону);

Морально-етичні - вибудовуються здебільшого на основі літературних творів (наприклад, бесіда на тему «Бажання і мрії» на основі казки Валентина Катаєва «Квітка - семицвітка»);

Інформаційно-пізнавальні - може охоплювати різні аспекти життєдіяльності дошкільників (наприклад, бесіди про професії батьків, космос, воду як дар природи).

Логічна структура бесіди містить три основні частини: вступна, основна, заключна, кожна з яких відповідно має чітко окреслені функції:

вступна - мотивувати, налаштовувати на обговорення теми, актуалізувати знання, необхідний для розмови тематичний словник, зацікавити, заінтригувати тощо;

основна - систематизувати, збагатити, уточнити знання й уявлення дітей з обраної теми за допомогою різних засобів і методів;

заключна - узагальнити, підбити підсумки, висловити оцінні судження щодо участі дітей у розмові, щодо висловлених думок, зберегти створений під час бесіди емоційний настрій, налаштувати на співпрацю.

Основним елементом бесіди є запитання, які можуть бути спрямовані на репродукування інформації, відтворення відомого, очевидного (прості або репродуктивні запитання), а можуть спонукати до розмірковування, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, логічних ланцюжків (евристичні, проблемні, складні запитання). Успіх бесіди багато в чому залежить від правильно обраної кількості запитань. Уміння формулювати запитання свідчать про майстерність педагога.

Полілог

Суть поняття «полілог» стає зрозумілішою, у зіставленні з бесідою. Адже полілог одним з її різновидів. Проте, якщо одна з основних цілей бесіди – інформувати, сприяти засвоєнню, розширенню, систематизації знань і уявлень, то полілог - це проблемна бесіда, дискусія, диспут, у яких стикаються різні позиції, різні погляди на певне питання. У результаті цього світосприймання, людина вчиться пізнавати себе, закони довкілля, виносить із них власні смисли, життєво необхідні для саморозвитку.

Зрозуміло, що використовуючи полілог у роботі з дітьми дошкільного віку, потрібно враховувати специфіку віку і їхні можливості. Так, полілог не може бути самостійним видом заняття. Адже незначний життєвий досвід, недостатні мовленнєві можливості дошкільників, своєрідність психічних процесів зумовлюють обмеження проблемної розмови у часі.

Ключовим для полілогу є вибір теми. Правильно визначена тема спричиняє загальний смислоутворювальний ефект, піднімає мислення на більш високий рівень, допомагає усвідомити взаємопов’язаність усього з усім.

Для реалізації теми полілогу вихователю необхідно бути готовим до обговорення, навчитися слухати дітей, швидко реагувати на висловлювання, постійно корегувати хід полілогу.

Діти виявляють живий інтерес до полілогу, коли відчувають , що дорослому надзвичайно цікаво й самому одержати відповіді на проблемні запитання.

/Files/images/1 deti.jpg

Як розмовляти з дітьми так, щоб вони почули

Поради педагогу

  • Не зводьте розмову до вказівок на кшталт армійських. Зробіть кожну дитину співрозмовником, думка якого важлива, запропонуйте їй висловити свої міркування, ставлення.
  • Намагайтеся відчути готовність дітей до розмови з вами і не починайте її тоді, коли діти мають інші пріоритети. Адже нерідко ми відволікаємо дітей від важливих для них справ заради проведення нецікавого для більшості з них заходу (спостереження, обговорення тощо). Участь у такому заході стає для дітей формальною, а те, про що ми говоримо, вони пропускають повз вуха.
  • Намагайтеся надати особистісного смислу у розмові: мотивуйте, пояснюйте її значимість, звертайтеся до особистісного досвіду, багажу знань дітей, адже їм дуже подобається виявлятисвою обізнаність, діліться власним досвідом.
  • Під час розмови з конкретною дитиною не відволікайтеся на зауваження, репліки іншим дітям та дорослим. Продемонструйте зацікавленість і щирість.
  • Заохочуйте ініціативу дитини в діалозі, підтримуйте бажання запитувати , допитливість, підтвердіть, що для вас важливо те, про що дитина запитує. Дитина, як і дорослий, любить, коли її слухають, поважають її думку та її саму.

Як спонукати дітей висловлювати свої думки

Поради педагогу

  • Під час полілогу спілкуйтеся з дітьми «очі в очі». Для цього розмістіть дітей по колу або в інший спосіб так, щоб усі добре бачили одне одного. Самі займіть позицію «поряд», а не «над» дітьми, тобто розташуйтеся на одному рівні з дітьми. Доцільно домовитися про спільний спосіб показати своє бажання висловитися, поділитися думкою, а також сформулювати спільні для всіх правила, яких треба дотримуватися: не перебивати одне одного, почекати, коли дадуть можливість висловлюватися, бути уважним, поважати чужу думку, навіть відмінну від твоєї.
  • Щоб у полілозі взяли участь якомога більше дітей, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто з’ясуйте, чи розуміють діти суть проблемного запитання і як вони його розуміють. Передусім варто спонукати дітей пояснити значення ключового поняття теми полілогу.
  • Дотримуйтеся під час полілогу найважливішого принципу – діалогічності, суть якого можна сформулювати у правилі: «Нічого не говори сам, а став мудрі запитання дітям». Дайте можливість дітям подумати, не поспішайте «заповнювати паузи», і водночас навчіться відчувати продуктивність цих пауз: відчувайте, чи діти просто сидять і чекають, що буде далі, чи вони розмірковують. «Порожні паузи» небезпечні тим, що втрачається ритмічність розмови, а відповідно – інтерес до неї.
  • Щоб діти виявили активність та були ініціативними, уникайте під час спілкування з ними директивного тону. Відвертість, відкритість дітей необхідно заслужити. Ключем до цього буде повага до особистості дитини, відвертість, передусім ваша щира зацікавленість питанням, запропонованим для обговорення.
  • Полілог – це зіставлення різних поглядів щодо однієї проблеми. Тому важливо реалізувати принцип багатоваріантності, який дає змогу дітям стикатися з думкою, що можуть існувати різні погляди на те саме запитання, не замикатися в межах одного підходу, орієнтує на пошук усіх можливих способів розв’язання поставленого завдання.

/Files/images/1300465340_detia-860.gif

Кiлькiсть переглядiв: 1778

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.