Сприятлива екологія дитинства - головний пріоритет

Наука екологія вивчає соціоприродне середовище, в якому розвивається юне покоління. Сприятлива екологія передбачає гармонію внутрішнього і зовнішнього світів дитини, здоров’я – фізичне, психічне, духовно-моральне, захист від різних чинників. А згодом і сформований імунітет до них.

У більшості розвинених країн ефективність діяльності навчального закладу оцінюється насамперед за показниками здоров’я вихованці, комфортності проживання ними дошкільного дитинства та моральними надбаннями, а вже потім – за рівнем знань і умінь. При цьому під здоров’ям розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань.

Українська освіта теж обрала шлях гуманізації, тож головним пріоритетом кожного дошкільного закладу має бути забезпечення належної екології дитинства.

Йдеться про створення для кожного малюка здоров’язбережувального середовища в найширшому розумінні. Це і благополучне соціальне, і різноманітне та багате природне, і безпечне предметно - ігрове середовище; це чисте виразне мовлення найближчого оточення, оздоровча музика та інші доступні дітям кращі твори мистецтва; це фізіологічно доцільний режим життєдіяльності з гармонійним поєднанням і чергуванням різних її видів, оптимальні умови для рухової активності, здорове харчування з переважанням свіжорослинної їжі. Все, що оточує дитину і споживається нею , має бути безпечним у моральному, психоемоційному , фізичному сенсі і духовно піднесеним у загальнолюдському розумінні, сприяти розкриттю кращого , що є в її природі.

Для цього необхідно також застосувати здоров’язбережувальні та здоров’яформувальні технології в усіх напрямках: у спілкуванні та грі, в математиці й фізкультурі, образотворчості й музиці… Організовувати кожну діяльність так, щоб вона була екологічно сприятливою для дітей. Дарувала їм радість і задоволення від процесу, в жодному разі не шкодила – не викликала дискомфорту, ні психічного, ні фізичного, ні психоемоційного.

Доведено, що дошкільника можна навчити, зокрема, читати будь-якими прийомами і в будь-якому віці. Головне – якою ціною і за рахунок розквіту яких інших здібностей? Маємо усвідомлювати: сили та час дитини – дві величезні цінності , і розпоряджатися ними дорослим слід дуже відповідально, в інтересах дитини, а не власних амбіцій – так, щоб не порушувати екологію дитинства.

Сприятлива екологія дитинства це:

• активний захист дитини у найуразливіший період її розвитку;

• бережне ставлення до унікальності дитинства як феномену не лише у віковому вимірі, а й у глобальному значенні особистісного становлення людини;
• створення особливого освітнього середовища, сприятливого для гармонійного розвитку дитини – психофізичного. Інтелектуального , морального, естетичного;

• духовно-культурне наповнення адекватним дитинству ціннісним змістом життєдіяльності: цінностями пізнання найближчого соціального оточення, спілкування і діяльної добро творчості.

Дослідження вітчизняні соціологів, психологів, педагогів засвідчують6 виклики сьогодення загрожують не лише здоров’ю дітей, а й феномену їхньої субкультури.

Основні екологічні виклики

Незадовільний екологічний стан природного довкілля.

Напруженість у близькому та віддаленому соціумах.

Невідповідність предметного середовища завданням і потребам розвитку дитячої особистості та збереження оригінальної субкультури дошкільного дитинства.

Інтелектуальне перевантаження дітей, утворення морального та емоційно-ціннісного вакууму навколо них.

Адекватні способи реагування на екологічні виклики

Важливо грамотно використовувати природне оточення для дотримання оптимального рухового режиму і загартування дітей: спонукати ходити босоніж по траві. Піску, камінцях, вирушати з ними у піші, велосипедні, лижні, санні прогулянки-походи, проводити рухливі ігри, в тому числі і ігри-вправи спортивного характеру, народні рухливі ігри, хороводи, ігри-забави.

Дорослим завжди треба пам’ятати соціальне оточення має забезпечувати благополучну екологію дошкільного дитинства, визначаючи зону найближчого розвитку, зокрема комунікативно-мовленнєвого, соціально-морального, емоційно-ціннісного, креативного;

Потужний резерв внутрішнього саморозвитку особистості закладений у власному «Я» дитини і субкультурі дитячого співтовариства, що зумовлює зону варіативного розвитку дитини, у межах якої мирно виробляються близькі дітям моделі соціальної взаємодії.

Невідповідність предметного середовища потребам і розвитку дитини

І дефіцит, і перенасиченість предметного довкілля негативно позначаються на розвитку дитини, темпах і рівні формування в неї уявлень про світ предметної культури. Емоційно-ціннісному ставленні до цього світу і людей, які в ньому діють, власних прагнень до продуктивної діяльності. Низька якість предметів, з якими діти починають маніпулювати вже в ранньому віці, а згодом і активно діяти . може завдати шкоди здоров’ю, провокуючи отруєння. Алергічні реакції. Травми та ушкодження, інші функціональні й психічні розлади.

Конче потрібно відроджувати практику виготовлення народної іграшки для дітей з різних матеріалів: глини, соломи, дерева, тканини., ниток і активно використання народних іграшок у розгортанні ігор. Постійно потребують уваги сучасні іграшки та книжки. Дитячі психологи давно застерігають від проникнення культури дорослих у дитячу субкультуру саме через іграшку. Книгу. Так сучасних дітей оточують образи з яскраво підкресленими ознаками сексуальності (лялька Барбі і Кен), іграшки з агресивною зовнішністю. А в змісті дитячих книжок популяризуються шкідливі для дитячої психіки теми агресії – події космічних війн, історії про прибульців, монстрів.

Сьогодні існує тенденція поступового витіснення іграшки, дитячої книги комп’ютерними іграми, електронними книжками. Важливо уберегти дітей і від надмірного захоплення комп’ютерною технікою. Щоб дозувати і спрямовувати взаємодію дітей з технікою дорослі мають разом з дітьми грати у розвивально-пізнавальні ігри, малювати, переглядати фільми за допомогою електронних пристроїв. Особливу увагу слід приділяти вибору корисної для розвитку дитини образної, дидактичної, конструкторської іграшки та високохудожньої, доброї книжки. Вони здатні об’єднати й різновікове дитяче товариство, і батьків з власними, і педагогів з вихованцями.

Над швидкі темпи розвитку інформаційного суспільства призводять до насичення простору навколо дитини з перших днів її життя великими обсягами інформації й підвищують вимоги щодо готовності дитини орієнтуватися у ній. Цим багато в чому пояснюються й очікування батьків стосовно рівня інтелектуальної підготовленості дітей, обсягу їхніх знань, умінь. Навичок. А звідси – бажання тат і мам навантажити дітей різноманітною інформацією. Такий підхід може привести до інтелектуального перевантаження дитини й реалізується за рахунок часу, необхідного для самостійної діяльності, гри, спілкування. Варто відмовитися від хибної практики форсованого навчання дошкільнят щодо підготовки до школи та дотримуватися вимог Базового компонента дошкільної освіти.