Білопільський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Зірочка" Білопільської міської ради Сумської області

Формування у дошкільників упевненості та позитивної самооцінки

Протягом дня батьки мають можливість створити у дитини почуття власної корисності та адекватності. Один шлях полягає в тому, аби продемонструвати дитині ваше задоволення від її досягнень або намагань. Інший шлях – навчити дитину справлятись з різними завданнями. Цього можливо досягти з допомогою установки: «Ти можеш це зробити».

Отже, уникайте деяких невдалих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали дитині:

• я зайнята;

• подивися, що ти накоїв;
• не говори так швидко;

• це треба робити не так;
• неправильно;

• коли ж ти нарешті навчишся?!
• скільки разів я тобі казала;

• ні, я не можу.

Уникаючи цих реплік, ви можете підтримати свою дитину, додаючи їй впевненості, що ви до неї небайдужі. Навіть якщо дитина і не дуже добре щось робить, батьки мають довести їй, що їхні почуття до неї не змінилися. Корисними можуть бути такі висловлювання:

• Мені буде дуже приємно спостерігати за тим, що відбувається!

• Якщо все буде не так, як тобі хотілося, для тебе це буде гарним уроком.
• Усі ми люди, й всі припускаємось помилок. Врешті-решт, виправляючи свої помилки, ти теж вчишся.

Для того щоб довести свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити таке:

• забути про минулі поразки дитини;

• допомогти дитині набути впевненості в тому, що вона впорається з отриманим завданням;
• дозволити дитині розпочати «з нуля», спираючись на те, що батьки вірять в неї, в її здатність успіху;

• пам’ятати про минулі успіхи й повертатися до них, а не до помилок.

Дуже важливо піклуватися про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це вимагатиме від батьків зміни ставлення до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і у батьків. Отже, щоб підтримати дитину, необхідно:

• Спиратися на сильні сторони дитини.

• Уникати підкреслення невдач дитини.
• Показувати, що задоволені дитиною.

• Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.
• Проводити більше часу з дитиною.

• У взаємовідносинах з дитиною активно використовувати гумор.
• Дозволяти дитині самій вирішувати проблеми там, де це можливо.

• Уникати дисциплінарних заохочувань і покарань.
• Приймати індивідуальність дитини.

• Проявляти емпатію (розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру в свою дитину.
• Демонструвати оптимізм. Існують слова, які підтримують дитину, й слова, й слова, які руйнують її віру в себе.

Наприклад, слова підтримки:

• Знаючи тебе, впевнений, що ти все зробиш добре.

• Ти робиш це дуже добре.
• У тебе є деякі думки щодо цього? Чи готовий ти почати?

• Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до цього.

Слова розчарування:

• Знаючи тебе і твої здібності, гадаю, ти можеш зробити це набагато краще.

• Ти можеш зробити це набагато краще.
• Ця ідея ніколи не буде реалізована.

• Це для тебе занадто складно, тому я сам це зроблю.

Батьки часто плутають підтримку з похвалою і нагородою. Похвала може бути і не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині нещирою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка має осторогу, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримувати можна з допомогою:

• окремих слів («гарно», «охайно», «прекрасно», «чудово», «продовжуй»);

• висловлювань («Я пишаюся тобою», «Мені подобається, як ти працюєш», «Це дійсно прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Дякую», «Все гаразд», «Я задоволений що ти в цьому брав участь»);
• дотиків (поплескати по плечу; доторкнутись до руки; м’яко підняти підборіддя дитини; наблизити своє обличчя до її обличчя; обійняти її);

• спільних дій, фізичної взаємодії (сидіти, стояти поруч з дитиною; м’яко вести її; гратися з нею; слухати її; їсти разам з нею);
• вираз обличчя (усмішка, підморгування, кивок, сміх).